Наші спеціалісти:

• Психолог: Маліщук Ія Анатоліївна
• Соціальний педагог: Процюк Наталія Сергіївна
  

Як будувати відносини з підлітком

Щоб успішно пережити всі пригоди підліткового віку, і батькам, і дітям потрібно добре уявляти, як виходити з критичних ситуацій. У цей період усі в родині заново знайомляться одне з одним. Те, як ви пройдете цей етап, залежить від того, що переважає в сім'ї — любов чи страх.

Основи для побудови нових відносин:

• Батькам: Чітко висловлюйте свої страхи і побоювання, щоб підліток міг вас зрозуміти. Покажіть готовність слухати. Розуміння не означає всепрощення, це просто основа для діалогу.
• Підліткам: Чесно розповідайте про те, що відбувається з вами. Поясніть батькам, що потребуєте, аби вас просто вислухали без порад (поки ви самі про них не попросите).
• Спільне правило: Батьки повинні розуміти, що підліток не зобов'язаний сліпо дотримуватися їхніх порад. Тільки так можливий осмислений діалог між двома рівноправними людьми.

Розмова «дорослою мовою» та поради батькам: Часто підлітки стають замкнутими через надмірний контроль та недовіру з боку дорослих. Знайдіть у собі сили визнати, що ваша дитина виросла:

• Створіть нестандартну ситуацію: коли підліток чекає критики, дайте йому щирість і допомогу.
• Підтримайте його захоплення та направляйте їх у безпечне русло.
• Заснуйте сімейну традицію ділитися подіями дня вечорами.

Як спілкуватися з дитиною, щоб вона вам довіряла

Багато батьків вважають, що найкращий спосіб змінити дитину — це вказати на її недоліки через критику, моралізаторство та накази. Як наслідок: дитина закривається. Мало просто розмовляти — важливо як ви це робите.

Якщо дитина каже: "Я не хочу ходити в школу", а ви відповідаєте: "Ми всі це відчували, це пройде", дитина чує приховане повідомлення: "Тобі байдуже на мої почуття, ти не сприймаєш мене всерйоз".

Ефективні фрази для підтримки діалогу:

• «Розкажи мені про це детальніше».
• «Мені цікава твоя точка зору».
• «Схоже, що це дійсно важливо для тебе».
• «Я розумію», «Невже?», «Цікаво».

6 правил щирої розмови:

1. Ви повинні дійсно хотіти вислухати. Якщо немає часу — чесно скажіть про це.
2. Ви повинні щиро хотіти допомогти саме зараз.
3. Приймайте почуття дитини, навіть якщо вони кардинально відрізняються від ваших.
4. Довіряйте дитині: вона здатна сама знайти рішення, якщо її підтримати.
5. Не бійтеся вираження негативних почуттів — вони минущі.
6. Сприймайте дитину як окрему, унікальну особистість, а не власну копію. Не забувайте про невербальну підтримку (усмішка, обійми, зоровий контакт).

Гіперопіка: коли уваги занадто багато

Надмірна опіка часто виникає тоді, коли батьки (переважно мами) намагаються компенсувати нестачу уваги у власному дитинстві, або коли дитина є єдиною/пізньою в сім'ї і перетворюється на «кумира».

Ознаки того, що ви перейшли межу:

• Дитина постійно під вашим зоровим контролем і не вміє гратися самостійно.
• Ви самі вирішуєте, з ким їй дружити і які гуртки відвідувати.
• Вас переслідує постійний страх за безпеку дитини (аж до дезінфекції всього навколо).
• Дитина не знає слова «ні» і отримує все за першою вимогою.

Чому дитині необхідні життєві труднощі:

• Без відмов не формується терпіння та вміння співпрацювати.
• Ідеалізація світу батьками призводить до того, що дитина не вмітиме приймати чужі недоліки.
• Без перешкод не розвивається почуття власної гідності. Замість цього формується ілюзія «я найкращий», яка боляче розбивається об першу ж реальну життєву проблему.

Пам'ятайте: дитина — це не лялька, а жива людина. Шукайте «золоту середину» у вихованні.